Ті, що зникли
за Крим
Анексія Криму вимірюється не лише в квадратних кілометрах і грошах, як це зараз намагаються подати деякі європейські політики. Це ще і людські долі, розтоптані Кремлем разом з міжнародним правом.

Протести проти окупації були жорстко придушені навесні 2014-го. Насильницькі зникнення, катування, обшуки, погрози, кримінальні переслідування – кримський спротив триває досі.

Україна четвертий рік бореться за звільнення тих, хто потрапив у полон. Когось вдається витягнути – в Київ через Туреччину переїхали кримськотатарські лідери Ахтем Чийгоз і Ільмі Умеров, яких відпустили. Про зниклих безвісти згадують рідше, ніж про політичних в'язнів. Ми підготували спецпроект "Ті, що зникли за Крим" – серію журналістських розслідувань про активістів, які протистояли окупаційній владі під час "кримської весни" – і зникли.

За даними української громадської організації "Крим SOS", з 43 зниклих протягом 2014-2016 років шість людей було знайдено мертвими і ще 18 не знайдені і вважаються зниклими безвісти.

Коли проект "Ті, що зникли за Крим" уже готувався до публікації, стало відомо, що мертвим знайшли Лемара Алядінова, уродженця Узбекистану. Влітку 2014 року він приїхав в Крим до родичів, потім підзаробляв в Ялті, а вже в серпні 2014-го перестав виходити на зв'язок. Про це зникнення відомо мало, важко судити, чи має воно політичне підґрунтя.

Про тих, хто опинився в неволі, час від часу з'являються хоча б якісь новини. Про зниклих – жодних звісток.

За три з гаком роки було лише дві серйозні публікації на тему зниклих безвісти в Криму: це серія матеріалів "Без суду і слідства" на сайті на сайті "Крим.Реалії", а також звіт організації "Крим SOS" "Насильницькі зникнення в Криму за період анексії Російською Федерацією. 2014-2016 роки".

Ось календар зникнення людей в процесі окупації Криму в березні-травні 2014 року. На тимчасовій шкалі позначені жертви викрадень: ті, хто повернувся, ті, кого до цього часу чекають, і ті, хто не повернеться уже ніколи. Усі ці викрадення абсолютно точно пов'язані з окупацією Криму. Всі ці дуже різні люди по-своєму чинили спротив.
Ми провели детальне розслідування кількох насильницьких зникнень 2014 року (на схемі вони позначені червоним).

Ми також намагались розібратися в тому, чому одних зниклих звільнили з полону, інших знаходили мертвими, третіх судили, а хтось поки що так і не повернувся і не дав про себе знати.
- Яку загрозу несли для окупаційної влади активісти, що зникли безвісти?
- Куди ведуть сліди?
- Що роблять правоохоронці, влада, родичі зниклих, щоб їх знайти?
Справа №1
Мешканець Сімферополя.
Активіст «Українського народного дому», координатор спротиву в Криму.
Зник 26 травня 2014 року
Вік: 37 років
За кілька днів зник також його товариш Сейран Зінедінов.
Знав, що за ним стежать. Змінював квартири.
- Чому не відбувся анонсований обмін Тимура?
- Що відомо про об'єкт, на якому було зафіксованого сигнал мобільного його товариша?
Справа №2
Черниш Василь Володимирович
Вік: 39 років
Активіст Автомайдану. Колишній співробітник СБУ. Учасник українського спротиву в Криму. Мешканець Севастополя.
Зник 15 березня 2014 року в Севастополі
Сусідка бачила, як Василя виводили з дому люди в формі.
- Чому Черниша не було внесено до списків на обмін, на відміну від інших автомайданівців?
- Чи причетні до його зникнення колишні колеги з СБУ?
Справа №3
Бондарець Іван Андрійович
Вік: 27 років
Ващук Валерій Васильович
Вік: 32 роки
Робітники родом з Рівненщини.
Учасники Самооборони Майдану.
Зниклі 7 березня 2014 року
Коли їхали потягом із Києва до Сімферополя. Перед зникненням повідомили рідних про своє затримання на сімферопільському вокзалі.
- Навіщо Валерій та Іван їхали до Криму?
- Хто повинен був їх зустрічати?
Made on
Tilda