Кольченку інкримінували членство в «терористичній групі» і участь в підпалі сімферопольського представництва «Єдиної Росії». Політв'язень визнав, що брав участь в підпалі, але не погодився з кваліфікацією цих дій як теракту. Активіст відбуває строк в ВК-6 в Копійську Челябінської області.

«Я був проти війни, проти насилля. Мої дії направлені проти партії "Єдина Росія", яка голосувала за введення військ».
(З листа перед процесом)
Фото: ФБ-сторінка Тетяни Щур, члена Громадської спостережної комісії Челябінської області

29 листопада 2016 року Балух повісив на стіні будинку табличку "Вулиця Героїв Небесної сотні, 18". Влада вимагала зняти табличку, погрожуючи переслідуваннями, але він відмовився це зробити. 8 грудня 2016 року російські силовики провели у Балуха обшук і підкинули йому набої і тротилові шашки, після чого активіста відправили в сімферопольський СІЗО. 4 серпня Роздільненський райсуд анексованого Криму засудив Балуха до 3 років 7 місяців загального режиму. 2 жовтня Верховний суд Криму скасував вирок і відправив справу на повторний розгляд. Балух продовжує перебувати під арештом.

«Те, що відбувається зі мною, яскравий приклад того, як може працювати державна машина. Нічого святого, ніяких законних доказів, нічого на неї не діє, і це все за словом однієї людини або кількох людей. Це перша причина мого перебування тут. Друга причина – моя любов до моєї Батьківщини, до всього, з чого я складаюся, до моєї національності, до пам'яті моїх предків – всі, кого я з них знаю, були українцями, достойними людьми, які зберігали традиції. Так нас виховували і мати з батьком. Батьківщина для мене – це те саме, що і мама, сім'я, діти».
(З останнього слова на суді)
Фото: Кримська правозахисна група

7 вересня 2016 року Північно-Кавказький окружний військовий суд за звинуваченням у створені осередків ісламської партії в Севастополі засудив Зейтуллаєва до 12 років суворого режиму. 27 липня 2017 року Верховний суд збільшив строк політв'язню до 15 років. Зейтуллаєв відбуває термін в башкирській ВК-2 в місті Салават.

«Ось мене запитують – яка різниця між Україною і Росією, по-твоєму. Так ось, я їм відповідаю, що в Україні я жив, працював, допомагав людям, створював сім'ю і намагався, щоб у неї було все необхідне. А ось в Росії я не встиг прожити і року, як мене посадили».
(З останнього слова на суді)
Фото: кадр ТСН

Громадянин України кримськотатарського походження був викрадений бойовиками кримської «самооборони» в Сімферополі під час одиночного пікету проти окупації. Це 3 березня 2014 року, через тиждень після захоплення диверсійною групою парламенту АР Крим. Це викрадення, на відміну від багатьох інших, вдалося зафіксувати на камеру. 15 березня тіло Решата було знайдено з багаточисленними слідами побиття і катувань. Активіста поховали в Сімферополі. Сиротами залишилося троє дітей. В 2017 році Президент України Петро Порошенко посмертно присвоїв Аметову звання Героя України.

«Він не здався. Тільки думка про останні хвилини Решата у кожної нормальної людини викликає жах і біль. А його сміливість викликає велику повагу».
(Петро Порошенко)
Фото: Держслужба України у справах ветеранів війни та учасників АТО

Його схопили співробітники «ГИБДД» в травні 2016 року, що підтверджує зйомка з камери спостереження. Так звані правоохоронні органи в Криму проводили власне розслідування викрадення Ервіна, справу коментувала екс-прокурор Наталія Поклонська. Щомісяця українські активісти проводять біля приміщення посольства Росії в Києві акцію "Де Ервін?" З вимогою розслідування усіх викрадень в Криму з кінця лютого 2014 року.

«Співробітники ФСБ до викрадення цікавились, чи займався він боксом. Ще один намагався його завербувати, схилити працювати на них. Ервін йому відмовив, а той сказав з погрозою: не забувай, що у тебе є брат з сестрою. Це було перед викраденням. І тепер зробіть висновки, на кого я можу думати».
(Умер Ібрагімов, батько викраденого активіста)
Фото: avdet.org

В ніч на 7 серпня 2016 року був викрадений на кордоні з Кримом, куди поїхав у справах. З Панова, колишнього учасника АТО, який працював водієм на Запорізькій АЕС, катуваннями вибили зізнання про роботу на Головне управління розвідки Міноборони України і про підготовку диверсій на півострові. Пізніше політв'язень відмовився від зізнань. Панов утримується в сімферопольському СІЗО, йому загрожує 10 років позбавлення волі.

«Били трубою (залізною) по голові, спині, нирках, руках, ногах; затягували кайданки ззаду до оніміння рук, підвішували за кайданки: згинали мої ноги в колінах, затягували кайданки спереду трохи нижче колін і вставляли під коліна залізну палицю, після чого двоє чоловіків, взявшись з двох боків, піднімали ту палицю і мене, від чого я відчував дикий біль».
(Из заявления Панова в СКР про катування)
Фото: кадр з відеозапису Центру громадських зв'язків ФСБ

Був арештований 29 січня 2015 року, більше двох років провів в сімферопольському СІЗО. 11 вересня 2017 року нелегітимний верховний суд Криму засудив Чийгоза до восьми років суворого режиму. 25 жовтня Володимир Путін секретним указом помилував Чийгоза і іншого заступника голови Меджлісу, Ільмі Умерова, після чого їх передали Туреччині. 27 жовтня кримськотатарські лідери повернулись в Україну.

«Мені судилося прийняти цей вирок як вирок для усього кримськотатарського народу – від імені Російської Федерації, яка окупувала мою Батьківщину».
(З останнього слова на суді)
Фото: radiosvoboda.org

22 вересня 2017 року російський Залізничний суд Сімферополя засудив Семену до двох з половиною років умовно. Приводом для переслідування журналіста стала його стаття "Блокада - необхідний перший крок до звільнення Криму", яка вийшла на сайті «Крим. Реалії» 11 вересня 2015 року. Співробітники ФСБ встановили автора статті за допомогою шпигунської програми.

«Спаплюжені права своїх громадян, права громадян сусідніх держав, розв'язана війна. А для того, щоб заховатися від критики за це порушення закону і втекти від відповідальності, чиновники цієї країни паралельно з процесом незаконної анексії внесли в кримінальне право статтю 280.1, саме для переслідування своїх критиків».
(З останнього слова на суді)
Фото: qha.com.ua

27 вересня 2017 року Сімферопольський райсуд анексованого Криму засудив Умерова до двох років колонії-поселення за те, що він «публічно закликав до необхідності порушення територіальної цілісності РФ». Експертка ФСБ, яка не володіє кримськотатарською, аналізувала російський переклад. 25 жовтня Умеров був помилуваний секретним указом президента Володимира Путіна і переданий Туреччині, вилетів у Київ.

«Я не вважаю себе винним перед Росією в чому б то не було! Це вона винна переді мною! Це вона вчинила акт агресії по відношенню до України, окупувавши і анексувавши мою Батьківщину – Крим!»
(З останнього слова на суді)
Фото: Антон Наумлюк

8 серпня 2017 року Караметов вийшов до приміщення суду в Сімферополі з плакатом «Путін і Аксьонов! Наші діти не терористи! Досить звинувачувати кримських татар!». Активіста затримали і оштрафували на 10 тисяч рублів, а наступного дня арештували на 10 діб за сфабрикованим протоколом про непокору поліції. 20 серпня Караметова замість звільнення відвезли на сімферопольський автовокзал і залишили там. Активіст страждає на синдром Паркінсона і потребує прийому ліків тричі на день, на першому суді йому ставало зле.

«В "судовому" протоколі з'явились нові обставини справи – дописані потім! Співробітник поліції щось намагалася пояснити, посилаючись на спеку... потім звалити на суддю намагалась... потім впала в ступор... я її так і не зрозумів. Як і інші».
(Еміль Курбединов, адвокат Караметова)
Фото: Антон Наумлюк

Параламова змусили підписати папір про негласне співробітництво зі спецслужбою, а також зізнатися, що він був членом «Хізб ут-тахрір», адміністрував в «Вконтакті» групу, присвячену ісламу, і влаштував біля Сімферопольського водосховища схрон з набоями і тротилом. 14 вересня викраденого відпустили. Параламова змусили підписати документ про те, що він за власним бажанням прийшов в сімферопольське УФСБ з каяттям, а потім сам залишив приміщення спецслужби. Через кілька днів після звільнення Параламов виїхав на материкову Україну, а потім перевіз туди родину.

«Прийшла людина, яка в мене вдома була і по-хамськи там поводилася, я по голосу впізнав. Сказав, що він мій адвокат, і вдарив в груди. Потім все повторилося, але удар був уже в потилицю. Сказали, що варіантів два: або я втрачу здоров'я і буду робити, що скажуть, або я буду робити, що скажуть, але залишусь зі здоров'ям. Потім били током, до сідниць прикріпляли і били».
(З інтерв'ю Параламова)
Фото: Ілля Тарасов/«Крим. Реалії»