Роман Семчишин вважає, що Іван і Валерій мали намір їхати в Бахчисарай. Правда, він не пригадує, звідки саме в нього з'явилася ця інформація.
"Десь назва цього міста звучала в зв'язку з Ващуком та Бондарцем, не пам'ятаю, де саме", - говорить він розгублено.
Так чи інакше, а до Бахчисараю вони навряд чи доїхали.
У Рівному нам вдалося зустрітися з місцевим опером, який займається справами безвісно зниклих у регіоні, в тому числі, брав участь в оперативно-розшукових заходах у справі Івана Бондарця.
Він був не першим, хто працював у справі, і передав її колегам ще в 2014 році. Посилаючись на інформацію, "зняту" з вишок телефонних операторів, він стверджує, що Іван і Валерій зникли з радарів неподалік сімферопольського залізничного вокзалу.
Що сталося - можна здогадуватися, аналізуючи інші кримські кейси цього ж періоду.
Є серед кримських бранців ті, хто, залишивги відділ міліції після затримання або навіть суду в адміністративних справах, потрапляв прямо до рук "кримської самооборони", які в подальшому тривалий час утримували цих людей під своїм контролем. Наприклад, так сталося з кількома активістами - Владиславом Поліщуком і Сергієм Ткачуком, які затримувалися синхронно з
Миколою Шиптуром.
Їх схопила поліція за наводкою "кримської самооборони" після того як вони були помічені на проукраїнській акції в Севастополі. На місцевому телеканалі показали сюжет про їх затримання - у характерному пропагандистському дусі. Над трьома з них наступного дня влаштували суд. Вони зізналися в тому, що нібито здійснювали хуліганські дії, суддя їх звільнив з-під варти. Але вже на виході з райвідділу двох - Поліщука і Ткачука - схопила "Севастопольська самооборона", і 15 днів вони провели на території військкомату, де також утримувався, наприклад, Олексій Гриценко. Поліщук після суду навіть встиг зателефонувати додому і сказати, що з ним вже все добре, але в наступні хвилини був викрадений і зник на два тижні.
Можна припустити, що у випадку з Бондарцем і Ващуком уже підконтрольна окупаційним силам міліція викликала нерегулярні формування "для підкріплення" і щоб самим не вплутуватися в неприємні історії. Тим більше що в самому лінійному відділі Івану і Валерію начебто
погрожували тим, що передадуть екс-співробітникам спецпідрозділу "Беркут". Не виключено, що так і сталося.
На той момент в Криму з особливим завзяттям розшукували майданівців, буквально полювали на них. В якості прикладу можна привести кілька історій: активістки Майдану
Марти Погорілої, а також
чоловіка, котрий представився Андрієм, який до Криму їхав у робочих питаннях, але привернув до себе небажану увагу фото з Майдану в телефоні. Судячи з описів, можна припустити, що в обох випадках люди незаконно утримувалися саме "беркутівцями", які палали ненавистю до Майдану.